П`ятниця, 24.11.2017, 14:39
Ви увійшли якГість | Група "Гості"Вітаю ВасГість | RSS

  

Каталог статей

Головна » Статті » Виховна робота » Виховні заходи

До Дня української писемності й мови.



        До Дня української писемності й мови.


    Україна... Рідний край...  З давніх – давен линули по світу слова про Україну, про її щирий, веселий і працьовитий народ.
    Щасливі ми, що народились і живемо на такій чудовій землі – в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського.
        Мово моя материнська,
        Квітни в душі й на устах,
        Ти – мій рушник український,
        Ти – моя доля, мій шлях...
Ось такими словами розпочалося свято рідної мови „Лунай, величне наше слово!”, присвячене  Дню української писемності й мови. Мова – це наша неоціненна спадщина, з нею ми не розлучаємося протягом усього життя. Учні із задоволенням брали участь у  виховному заході.
 Жидік Людмила підготувала дуже цікаве повідомлення про історію виникнення письма, алфавіту, друкарства. Але спочатку глядачі довідалися про те, що свято  рідної мови було  встановлено 9 листопада  1997року, коли Президент  України Леонід Кучма видав Указ про відзначення свята.
         Бебешко Ігор розповів про те, що сучасна  українська мова пов’язується з конкретною датою – виданням „Енеїди" Котляревського в 1798  році. У 1840 році було вперше видано твори Т.Г.Шевченка. З того часу українська мова стала на важкий, але плідний шлях розвитку.
    Під час проведення свята Снєгірьова Анастасія, Машкін Денис, Григорченко Владислав, Тимощук Євген декламували вірші.
    Дійсно, той великий подвиг, який завершили першопроходці у справі  писемності і друкарства, назавжди залишиться неперевершеним для всіх сучасних і майбутніх поколінь.
    Ми маємо зробити все, щоб не обірвалася золота нитка, яка веде з давнини в наші дні. Українська мова повинна бути рідною для кожного, хто живе в Україні. Бо для кожного  народу рідна мова є історичною пам’яттю та душею, без яких людина не може існувати. Усі ми повинні пам’ятати, що мова – найбільший скарб і шлях до істини і добра, краси і величі лежить через слово.
    Тож хай немеркнучим заповітом усім синам і донькам України стануть полум’яні слова Максима Рильського:
    Як парость виноградної лози, плекайте мову.
    Пильно й ненастанно політь бур’ян,
    Чистіша від сльози вона хай буде,
    Вірно і слухняно нехай вона  щоразу служить вам,
    Хоч і живе своїм живим життям.

Викладач української мови та літератури
ДПТНЗ „МПТУ”                                                                                   Гуляєва Н.М.










Категорія: Виховні заходи | Додав: ptu76 (13.11.2012)
Переглядів: 946